Активне пригадування чи перечитування: дослідження 2006
Перечитування конспектів, імовірно, найпоширеніший спосіб повторення перед контрольною, але часто цитоване дослідження 2006 року виявило, що для довготривалого запам'ятовування воно працює гірше за зовсім іншу стратегію: перевіряти себе за матеріалом замість того, щоб перечитувати його. Цей ефект часто називають ефектом тестування (testing effect) або практикою відтворення з пам'яті.
1. Дослідження, на яке спирається твердження
Робота, опублікована Генрі Редігером і Джеффрі Карпіком у журналі Psychological Science у 2006 році під назвою "Test-Enhanced Learning: Taking Memory Tests Improves Long-Term Retention", з'ясовувала, чи дає тест на пам'ять за вивченим матеріалом краще довготривале запам'ятовування, ніж просте повторне вивчення цього матеріалу. Згідно з анотацією дослідження, автори спеціально перевіряли, чи користь тестів пояснюється лише тим, що вони дають ще одну можливість повторити матеріал, чи саме тестування додає те, чого не додає перечитування.
2. Що тут означає «пройти тест на пам'ять»
У такому типі дослідницького плану, який описує ця робота, пройти тест на пам'ять означає активно намагатися пригадати матеріал з пам'яті, наприклад закривши конспект і записавши все, що пам'ятаєте, замість того щоб знову дивитися на матеріал, пасивно його читаючи. Цей процес відтворення, активне витягування інформації з пам'яті замість того, щоб її знову вам показували, і є основним механізмом, який описує ефект тестування.
3. Чому це важливо під час підготовки до іспиту
Практичний висновок із цього дослідження: якщо витрачати час на самоперевірку за матеріалом, навіть без додаткового джерела правильних відповідей для негайного звіряння, можна отримати міцніше довготривале запам'ятовування, ніж якщо витратити той самий час на перечитування. Це суперечить поширеній інтуїції: перечитувати зручніше, і матеріал часто здається знайомішим у даний момент, але це відчуття знайомості під час перечитування не дає змоги надійно передбачити, наскільки добре ви справді запам'ятаєте матеріал через дні чи тижні.
4. Простий спосіб застосувати це у власному навчанні
Спираючись на механізм, який описує це дослідження, практичний підхід до заміни пасивного перечитування активним відтворенням міг би виглядати так:
- Прочитавши розділ конспекту чи главу підручника, закрийте матеріал і спробуйте записати або сказати вголос усе, що пам'ятаєте, не зазираючи назад.
- Порівнюйте написане чи сказане з оригіналом лише після того, як закінчили намагатися пригадати, а не поки ще намагаєтеся.
- Додаткові спроби відтворення зосередьте на частинах, які не вдалося пригадати, замість того щоб перечитувати те, що ви й так легко пам'ятали.
Цей процес, спершу відтворити, потім перевірити, і є структурною відмінністю активного пригадування від перечитування. Перечитування повністю пропускає етап відтворення, адже матеріал увесь час лежить перед вами.
5. Це не один прийом, а механізм
Варто точно розуміти, що саме підтверджує це дослідження: конкретне порівняння активного відтворення інформації з пам'яті з пасивним перечитуванням і висновок, що перше дає краще довготривале запам'ятовування. Це не означає, що будь-який можливий спосіб «перевіряти себе», як би його не було реалізовано, автоматично перевершує будь-який можливий спосіб перечитування в будь-якій ситуації. Описаний механізм, активне відтворення замість пасивного повторного пред'явлення, — це те, на що вказують дані, тому картки, тренувальні запитання чи просто спроба пояснити поняття з пам'яті працюють за одним і тим самим принципом, а не є окремими, не пов'язаними прийомами.
6. Чому студентові легко це проґавити
Перечитування здається продуктивним, бо матеріал стає дедалі знайомішим при кожному перегляді, а ця зростаюча знайомість часто сприймається як зростання знань. Активне пригадування, навпаки, у даний момент часто здається важчим і неприємнішим, особливо коли ви не можете пригадати те, що, як вам здавалося, знали. Цей дискомфорт часто означає, що метод працює як задумано, а не що ви робите щось не так, бо зусилля відтворення — частина того, що робить спогад міцнішим надалі.
7. Друге дослідження виявило ту саму картину в жорсткішому порівнянні
Дослідження 2011 року Джеффрі Карпіка та Джанель Блант, опубліковане в журналі Science, напряму порівняло практику відтворення з елаборативним вивченням за допомогою концептуальних карт, прийомом, коли студенти будують візуальну схему, що пов'язує ідеї матеріалу, і який зазвичай вважають активнішим і трудомістким методом, ніж просте перечитування. Навіть у цьому жорсткішому порівнянні дослідження виявило, що практика відтворення дала більший приріст осмисленого навчання, ніж елаборативне вивчення з концептуальними картами. Це важливо, бо показує: користь практики відтворення не лише в тому, що вона перемагає слабку базу на кшталт перечитування, у цьому порівнянні вона також перевершила витонченішу альтернативну техніку навчання.
8. Головне
- Дослідження Редігера й Карпіка 2006 року, опубліковане в Psychological Science, виявило, що активна самоперевірка за матеріалом дає краще довготривале запам'ятовування, ніж перечитування.
- Ключовий механізм — активне відтворення, самостійне витягування інформації з пам'яті замість пасивного повторного пред'явлення того самого матеріалу.
- Практичний метод навчання на основі цього дослідження: спершу спробувати пригадати, потім звірити відповідь з оригіналом, а не навпаки.
- Відчуття знайомості від перечитування не дає змоги надійно передбачити, наскільки добре ви запам'ятаєте матеріал пізніше.
- Це дослідження стосується саме методів на основі відтворення, як-от самотестування чи картки, а не будь-якої техніки навчання, названої «тестуванням».