Звички навчання, крім карток: розібрані приклади та питання

Інтервальне повторення й активне пригадування отримують найбільше уваги в порадах щодо навчання, і недарма, але практичний посібник, опублікований Інститутом педагогічних наук (Institute of Education Sciences, IES) — дослідницьким підрозділом Міністерства освіти США, — перелічує ще кілька рекомендацій, підкріплених доказами, яким приділяють набагато менше уваги. Дві з них легко вбудувати в домашні завдання чи підготовку до іспиту: чергування розібраних прикладів із тренувальними задачами та постановка глибоких пояснювальних запитань замість самих лише поверхневих.

1. Що таке цей практичний посібник

Посібник «Organizing Instruction and Study to Improve Student Learning» написала група із семи когнітивних науковців і дослідників освіти для Національного центру освітніх досліджень при IES, і кожна рекомендація в ньому має явну оцінку доказовості — сильна, помірна або низька — залежно від обсягу експериментальної підтримки. Це джерело іншого роду, ніж окреме дослідження чи переказ у блозі: це узагальнення великого масиву опублікованих досліджень, перевірене й оцінене профільними експертами спеціально для практичного застосування в класі та під час самостійного навчання.

2. Звичка перша: чергуйте розібрані приклади із задачами, які розв'язуєте самі

Друга рекомендація посібника звучить так: «Нехай учні чергують читання вже розібраних розв'язків і спроби самостійно розв'язувати задачі». Це називається чергуванням (interleaving), і практичний посібник оцінює його як підкріплене помірними доказами.

Конкретний механізм важливий. Замість того щоб прочитати п'ять розібраних прикладів поспіль, а потім спробувати п'ять задач поспіль (звична структура підручників), ви чергуєте: читаєте один розібраний приклад, одразу самі пробуєте схожу задачу, потім читаєте наступний розібраний приклад, потім пробуєте іншу задачу і так далі. Посібник також наголошує, що це співвідношення слід змінювати з часом: «У міру того як учні набувають більше досвіду, зменшуйте кількість запропонованих розібраних прикладів і збільшуйте кількість задач, які учні розв'язують самостійно». Іншими словами, чергування — це не вічне фіксоване співвідношення 50 на 50; воно має зміщуватися в бік самостійного розв'язування задач у міру того, як ви краще опановуєте матеріал.

Це інший вид перемішування, ніж частіше обговорювана «чергована практика задач» (чергування різних типів задач усередині одного тренувального набору). Версія посібника — це саме чергування між спостереженням за тим, як розбирається розв'язок, і самостійною роботою, що не дає ні пасивно читати стос прикладів без залучення, ні застрявати й засмучуватися на незнайомих задачах без зразка, на який можна спертися.

3. Звичка друга: ставте глибокі пояснювальні запитання

Сьома й остання рекомендація посібника оцінена як «сильна» — це його найвища категорія доказовості: «Використовуйте навчальні підказки, які спонукають учнів ставити й відповідати на запитання "глибокого рівня" за матеріалом курсу». Посібник пояснює, що такі запитання «дозволяють учням відповідати поясненнями та підтримують глибоке розуміння вивченого матеріалу», і відрізняє їх від поверхневих запитань на пригадування фактів (що сталося, коли чи хто).

Глибоке пояснювальне запитання питає «чому» або «як», а не лише «що». За темою історії поверхневе запитання: «Якого року сталася подія?» Глибоке запитання: «Чому ця подія сталася саме тоді і що мало бути інакше, щоб вона не сталася?» За темою науки поверхневе запитання: «Яка формула?» Глибоке запитання: «Чому ця формула працює і що зламається, якщо прибрати одну її частину?»

Посібник зазначає, що ця рекомендація найкраще працює, коли у вас уже є певна фактична й понятійна основа з теми; ставити собі запитання «чому» щодо матеріалу, основ якого ви ще не знаєте, менш продуктивно, ніж ставити їх, коли базові факти вже на місці й ви готові їх пов'язувати.

4. Як ці дві звички поєднуються

Застосовувані разом, ці дві звички утворюють природну послідовність у межах однієї навчальної сесії. Почніть із читання розібраного прикладу (перший крок чергування). Перш ніж перейти до наступного прикладу, зупиніться й поставте про нього глибоке запитання: чому саме цей крок ішов наступним і що було б, якби числа чи умови були іншими? Потім самі спробуйте розв'язати схожу задачу, використовуючи розібраний приклад як орієнтир, а не як готову відповідь. Це поєднує користь чергування з помірними доказами (чергування засвоєння і практики) з користю глибоких запитань із сильними доказами (зв'язування окремих кроків із міркуваннями, що за ними стоять), замість того щоб вважати їх двома не пов'язаними прийомами.

5. Простий спосіб почати використовувати обидві звички цього тижня

• Оберіть тему, яку ви зараз вивчаєте за розібраними прикладами (розділ підручника, набір розв'язаних задач, туторіал).
• Чергуйте, а не групуйте: прочитайте один розібраний приклад, одразу спробуйте схожу задачу, не дивлячись у розв'язок, потім переходьте до наступного розібраного прикладу.
• Після кожного розібраного прикладу запишіть одне запитання «чому» про неочевидний крок і постарайтеся відповісти на нього, перш ніж рухатися далі.
• У міру того як ви краще опановуєте тему, змінюйте співвідношення: читайте менше розібраних прикладів і розв'язуйте більше задач самостійно, як і рекомендує сам посібник.
• Прив'язуйте глибокі запитання до конкретного кроку чи рішення, а не до всієї теми; «чому обрали цей метод, а не інший» корисніше, ніж загальне «чому це працює».

6. Головне

• Чергування розібраних прикладів зі своїми тренувальними задачами (прочитати один, потім розв'язати одну, замість групування кожного типу) підкріплене помірними доказами за даними федерального практичного посібника з освіти.
• У міру зростання вашого досвіду в темі посібник радить змістити співвідношення в бік більшої самостійності та меншої кількості розібраних прикладів.
• Глибокі пояснювальні запитання «чому» та «як» замість поверхневих запитань на пригадування фактів — рекомендація посібника з найсильнішими доказами.
• Глибокі запитання найкраще працюють, коли у вас уже є базові факти й поняття, які можна пов'язати, а не як заміна вивченню основ.
• Поєднання обох прийомів — чергування розібраних прикладів зі своїми спробами та зупинка із запитанням «чому» після кожного прикладу — будує єдину навчальну рутину з двох окремо підкріплених звичок.